Саксофон

Коли Адольф Сакс у 1841 році намагався поєднати кларнет, гобой і флейту, він і думати не смів про блискучу сольну кар’єру свого витвору. Саксофоном передбачалось заповнити темброву проріху між дерев’яними та мідними інструментами. Прямим попередником саксофона був офіклеїд, про існування якого знають тепер лишень історики музики.

Новий офіклеїд отримав удосконалену клапанну систему і тростину як у кларнета. З легкої руки композитора Гектора Берліоза новонароджений отримав ім’я – саксофон. Неймовірно, але своє перше хрещення саксофон пройшов через виконання духовної музики, за авторством того ж самого Берліоза. Адольф Сакс здобув патент на вісім різновидів цього інструменту, які посіли свої місця в оперних оркестрах.

Але справжньої слави саксофон набув у джазі. Величезні можливості цього інструменту завоювали йому відповідну популярність. Десь із 1918 року саксофономанія захопила США, а звідти розпочала свій «парад гордості» по всьому світу. З середини 1930-х років участь декількох саксів у великих джаз оркестрах була обов’язковою. У другій половині ХХ століття саксофоном починають цікавитись як сольним інструментом. Він стає символом романтичних стосунків, для вираження яких він мав усі можливості. В Радянському Союзі саксофон символізував любов до свободи.

Записатись на безкоштовне пробне заняття

Замовити дзвінок